Отець-доктор Борис Ґудзяк: “Добра гуманітарна освіта допомагає людині замислитися над феноменом людського життя”

Цього року духовні зерна на освітянській ниві почав засівати Український Католицький Університет. Про нього мріяв ще Митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький. Розпочату справу продовжив Патріарх Йосиф Сліпий, заснувавши УКУ в італійській столиці. Завдяки зусиллям випускників УКУ у Львові у 1994 році була відновлена Львівська Богословська академія. Пропонуємо до уваги наших читачів розмову з ректором Львівської Богословської академії та Українського Католицького Університету о. д-ром Борисом Ґудзяком. 

Кор.: Цей рік є знаменним, для Українського Католицького Університету, адже вступні іспити склали ваші перші студенти. Що Ви можете про них сказати? Що Ви очікуєте від цих молодих людей і що могли б їм побажати?

О. д-р Борис Ґудзяк: Про них ще годі багато говорити. Вони видаються мені гарними і світлими нашими дітьми з різних міст, областей. Ми маємо великі надії, що вони серйозно сприймуть цей виклик вчитися і духовно рости. Молодим людям сьогодні не просто. Економічна ситуація дестабілізована, політика наша розхитана, багато молоді не вірить у своє власне майбутнє, в майбутнє держави, країни, народу, Церкви. Отже наша справа створити таку атмосферу, щоб ці молоді повірили в Богом дані їм сили, які треба розвивати тяжкою працею.

Кор.: Цього року “Богослов’я ” введено реєстру державних предметів. Хто зроблятиме програму теології як навчального предмету і чи Ви берете участь у розробці цієї програми? Який механізм укладення цієї програми?

— 29 квітня Міністерство освіти внесло “Богослов’я” в перелік навчально-наукових дисциплін і створило комісію для визначення державних стандартів. Ця комісія, на жаль, спочатку не мала жодних богословів, а тепер вона трохи доповнюється саме ними. Адже небогословам складно визначати стандарти з богослов’я. Членом цієї комісії є віце-ректор Львівської Духовної Семінарії і заступник декана богословського факультету о. Святослав Шевчук — талановитий богослов. Близько двох років тому ми подали до Міністерства пропозиції щодо державних стандартів, розробки всіх програм окремих предметів, які мали б читатися в богословській програмі університетського рівня. Таким чином, ми даємо конкретну пропозицію, від якої ця комісія може відштовхнутися. Є надія, що ця комісія може працювати серйозно, відповідально і дасть кожному навчальному закладові, який буде впроваджувати “Богослов’я”, чи вже впровадив цей предмет, відповідну свободу цю дисципліну розвивати так, як це потрібно. Можна сказати, що ми переступили важливий поріг, але ще не увійшли до богословського дому. І дуже важливо, щоб Міністерство якнайсправніше працювало, а ми будемо його підтримувати і стимулювати.

Кор.: А які умови акредитації Українського Католицького Університету?

— Український Католицький Університет ліцензується за історичною програмою. Це є стартова програма… Якщо “Богослов’я” буде визнане і ліцензоване на підставі визначених стандартів, воно може перейти з Академії в Університет. Поки що формально Академія мусить далі існувати як окрема інституція, тому що в Університет ми не можемо впроваджувати “Богослов’я”, оскільки воно ще не ліцензоване. Але реально ми працюватимемо так, як працювали — це є одна інституція, одна структура із спільним ректоратом і наші студенти-історики, які є формально студентами Університету, будуть товаришами студентів-богословів, які формально ще не можуть бути студентами цього університету.

Кор.: Як Ви оцінюєте вищу освіту з Україні і яке місце займатиме УКУ в цій системі вищої освіти?

— Вища освіта в Україні, так як і наша політична система, економіка тощо, в стадії реформи. Я думаю, що за вісім років існування Богословська Академія вже запропонувала до уваги освітян, міністрів, професорів чимало моделей поліпшення вищої освіти в Україні. Про це чимало говориться. Наш акцент на філологічну підготовку, знання мов, комп’ютеризацію, але також і на критичне мислення. Одним словом, Академія в минулому — Університет в майбутньому — були і будуть лабораторією для нових пропозицій щодо вищої освіти. Ті, хто знайомиться з Академією, позитивно оцінюють навчальний рівень. А факт, що наші випускники вже декілька років успішно здобувають в конкурсах міжнародні стипендії в аспірантуру є реальним свідченням цього рівня і ефективності педагогічного підходу. Тими моделями ми хочемо ділитися з іншими навчальними закладами.

Кор.: У своїй інавгураційній доповіді Ви визначили місію Католицького Університету як євангелізаційну. Отже, які методи впровадження цієї євангелізаційної місії?

— Це, очевидно, лише одна складова місії університету. Евангелізація сьогодні в поліконфесійному суспільстві — це пропозиція для людей вільних, для людей доброї волі. Але пропозиція тієї традиції, яку ми отримуємо, передається нам від Ісуса Христа апостолами і церковною спадщиною, яка в кожний час має своє нове втілення і особливий вимір. У XXI ст. в цьому глобалізуючому контексті, коли є всі так звані постмодерні прояви культури, християнство потребує нового втілення і Університет (досі — Академія) є місцем, де ми намагаємося прислуховуватися до знаків часу, пам’ятаючи незмінну спадщину і шукаючи синтезу. Це для наукової інституції є значення слова “евангелізація”: в категоріях, які звучать сьогодні, які зрозумілі для сучасної людини, пропонувати християнську благовісти у різних сферах життя: в гуманітарній науці, етиці, медицині, бізнесовій етиці, взаємозв’язок богослов’я з політикою, економікою тощо.

Кор.: Кінцевим результатом наукового пошуку є пізнання правди. Ви говорили про антиномічне розуміння істини. Як пізнати істину в нашому постмодерному суспільстві, де панує маса теорій, іноді зовсім протилежних за своєю суттю?

— Це велике питання, на яке я не зможу дати повної відповіді. Ми всі разом ставимо питання, щоби почати здоровий пошук відповіді. Але, без сумніву, східне християнство пропонує нам певний ключ, який може допомогти вийти з того постмодерного глухого кута. Модерністи акцентувала на раціональності, на прогресові, обіцяла, що ми йдемо до світлого майбутнього. Кінець ХІХ-ХХ століття були великим модерним експериментом. Сьогодні він нас не задовільняє. Ми бачимо реакцію молоді щодо цієї спадщини. Християнство, зокрема, у своєму східному втіленні, має велике відчуття таїнства. Ми сповідуємо істину, що Бог є один і Бог є троїчний. Це є антиномія, це є дві правди, які, здавалося б, суперечать одна одній. Ми кажемо: “Христос є Бог і чоловік”. Ми кажемо, що Боже Царство вже є, але що воно вже має завершитися. Більшість речей, які з нашому житті є важливими, заторкнені Таїнством: життя, любов, кохання. Всі ті речі ми не пояснимо суто реалістичним способом, як це намагався робити вік модерну. Ми всі відчуваємо потребу повернення до знайомства з таїнством. Багато молодих людей шукають цього в східних релігіях, еклектизмі тощо. Але якщо ми звернемося до нашої української християнської традиції, ми знайдемо, що ікона до нас промовляє, коли текст став, може, обтяжливим. Ми бачимо красу нашої літургії. Я думаю, що світогляд, який формується сьогодні, буде черпати з цих джерел. Завданням такого університету є осмислювати цю спадщину і допомогти їй втілитися в час нових категорій.

Кор.: Ви говорили, що необхідно впроваджувати міждисциплінарний характер освіти. Будь ласка, детальніше про це.

— В останній чверті XX століття існувала тенденція до спеціалізації. Оскільки різні науки розвивалися стрімко, вважалося, що не можна розпорошуватися. Щоб опанувати нову науку, треба відкинути всі інші. Це має багато плюсів, але погано те, що ми маємо покоління вузьких спеціалістів, яким тяжко інтегрувати свою спеціальність з іншими дисциплінами і взагалі з цілісністю людського життя. Добра гуманітарна освіта — освіта вільних наук, де захоплені історія, мистецтво, музика, філологія — допомагає людині замислитися над феноменом людського життя, а не лише над біохімією чи анатомією одного органа. Зараз відчуваються потреба в цій міждисциплінарності. Історія нам допомагає розуміти богослов’я. Соціологічна методологія допомагає нам розуміти історію. Соціологія є під впливом лінгвістики, а філософія впливає на лінгвістику. Одним словом, освічена людина сьогодні повинна бачити зв’язок цих процесів. Людина, яка є лідером, мала б осмислити багатогранність сьогоднішнього складного людського життя.

Кор.: Український Католицький Університет відкритий до інших конфесій. Є заява Владики Української Автокефальної Православної Церкви Ігоря Ісіченка про готовність співпрацювати з вами. Чи були ще у вас якісь відгуки інших православних чи протестантських Церков?

— У нас найважливіший факт міжконфесійної співпраці — це наявність студентів і викладачів різних конфесій. Заява Владики Ігоря не є чимось новим. Ми з Владикою Ігорем співпрацюємо вже багато років. Я дуже вдячний за кожну заяву, бо вона є підтримкою. Але важливішою, ніж заява, е наша співпраця з ним. Сьогодні багато чого заявляють у нашому суспільстві. Ми втішаємося прихильністю і співпрацею людей доброї волі Київського та Московського Патріархатів, УАПЦ, Римо-Католицької Церкви, деяких представників протестантських конфесій. Сьогодні активні, практикуючі християни в світі не є більшістю. Ми маємо стільки спільного, що нам слід свої зусилля якось об’єднувати. Не в агресивному протиставленні, але у чіткому висловленні євангельської істини, якої так чекає Україна, люди, зокрема молодь.

Кор.: Ще декілька слів про сьогодення вашого закладу, а також плани на майбутнє.

— В університеті є гуманітарний факультет, а в академії, яка для нас є складовою частиною університету, є богословський факультет. Крім того, діє ще інститут катехитики. Разом всіх стаціонарних і заочних студентів є близько тисячі. Працює кілька науково-дослідницьких інститутів, наприклад, інститут історії Церкви, інститут неолатиністики, інститут церковного права, інститут родини і християнського подружжя, інститут перекладів та інститут релігії суспільства. Є поважна бібліотека, яка зростає швидкими темпами. Ця бібліотека доступна всім, хто бажає нею скористатися, і ми маємо вже більше читачів з-поза середовища УКУ, ніж самих наших студентів і викладачів. Ми інтенсивно працюємо над навчальними програмами, є надія, що з часом розвинеться і факультет соціальної праці, і факультет соціальних наук. В академії працює 90 викладачів і цілий ряд співпрацівників бібліотеки, наукових інститутів і адміністрацій.

Кор.: У Вас є понад 50 праць, зокрема, книга ‘Криза і реформа ”. Над чим Ви зараз працюєте як науковець?

— Кожен може уявити, що сьогодні адміністрація неприбуткового закладу є справа надзвичайно складна. І зараз мій час і енергію поглинають адміністративні обов’язки. Останні десять років я займався дослідженням підпільного життя греко-католиків в радянський час. І в мене ще жевріє надія написати поважну монографію на цю тему. Ця монографія вже розпочата, але зараз я не можу віддати їй багато часу. Коли стабілізується наш ріст і розвиток, можна буде повернутися до письмового столу і можна буде написати цю історію, яка для мене є джерелом великого натхнення. Це історія не лише для українців. Вона захоплює кожного відвідувача нашого Університету. Вона показує, як можна долати труднощі, а кожен з нас має труднощі і шукає способів долати їх.

Кор.: І наостанок, що Ви побажали б для всієї нашої української молоді?

— Не бійся, молоде, не лякайся. Ти маєш життя перед собою, ти маєш таланти. І ситуація в нас ще не найгірша. Я був у Грузії та у Вірменії, де набагато складніше, і все-таки молодь і старші борються. Сьогодні треба боротися, але боротися чесно. Цс не завжди легко, але є можливості, є свобода. Я бажаю молоді наснаги й надії, яка потрібна для того, щоб молодь провадила нас в майбутнє.

Розмовляла Любомира Бурка

Джерело: МЕТА, №1 (147). Жовтень 2002

Related Posts

Архиєпископ Борис Ґудзяк про перші 100 днів свого служіння: «Близькість і єдність, які я досвідчив, перевищили усі мої сподівання»

Перші місяці на посаді для політиків чи урядовців вважають визначальними, стрижневими. Відразу після обрання чи призначення, новачки потрапляють у центр уваги публіки:…
Читати повністю