Оглядачі зазначають, що американське суспільство переживає сьогодні справжнє переродження. Від колишніх безтурботних “володарів світу” не залишилося практично нічого. Американці стали іншими. Наразі важко сказати, до чого призведуть такі зміни: чи буде це справді духовне переродження американців, чи ці процеси будуть поверховими.
Нещодавно з робочим візитом США відвідав ректор Львівської Богословської Академії отець-доктор Борис Ґудзяк. Він люб’язно погодився розповісти “Вірую” про свої враження від візиту і викласти своє бачення ситуації.
– Трагедія 11 вересня докорінно змінила світ. Сьогодні, мабуть, ще завчасно говорити про якісь остаточні висновки, але усіх нас, без перебільшення, цікавить, у якому напрямку відбуватимуться ці зміни.
– Ми завжди прагнемо простих рішень, визначення у простих категоріях: “Ось це – біле, а це – чорне”. Мабуть, сучасний світ більше, аніж будь-коли, показує, що життя не вкладається у прості схеми, які дозволяють все розкласти по поличках і все пояснити. Я особисто перебуваю під враженням трагедії і ще не маю сформованого бачення на її можливих наслідків.
Наприкінці жовтня я мав нагоду побувати у США, зокрема у Нью-Йорку, біля руїн веж-близнюків. Також я відслужив у церкві святого Юра у Нью-Йорку Літургію. Я був глибоко вражений поведінкою людей, їх ставленням до того, що сталося, до ситуації загалом.
Американці сьогодні не знають, з якого боку буде наступний удар терористів. Наприклад, у Гарвардському університеті, де я читав лекцію, усю кореспонденцію перевіряють у спеціальних масках. Аналогічні заходи прийняті і в інших установах. Нам важко уявити теперішнє напруження американців.
З іншого боку, я духовно співчуваю тим людям в Афганістані, на яких сьогодні падають бомби. Мільйонам біженців, які шукають притулок в горах чи стоять на закритих кордонах. Люди, які страждають в Афганістані, мають дуже багато спільного з американцями, які сьогодні також живуть у страху. Тому поділи, які сьогодні намагаються провести на добрих і поганих, бідних і багатих, на Захід і на Схід – є спрощеними і часто мають мету: виправдовувати агресію і насильство. Ми, християни, покликані дивитися на цю подію крізь призму пасхального таїнства, крізь призму Христової проповіді, яка кличе нас до парадоксальної, на перший погляд, постави прощати і підставляти другу щоку, вмирати, щоб було життя.
Безумовно, існують дуже складні соціальні, економічні, культурні та політичні причини, які зумовили сучасну ситуацію та війну. Але, мабуть, головним є те, що людство не відповідало як слід на духовний виклик. І навряд чи насильство терористів чи насильство тих, хто з ними бореться, виправить ситуацію. Маємо ситуацію, яка зайшла в глухий кут, і світ борсається, намагаючись її виправити. Я не переконаний, що події, які тепер відбуваються у світі, наближають нас до позитивного розв’язання проблеми.
– За даними соціологічних опитувань, понад 90 відсотків американців підтримують військові дії проти Афганістану. Тобто, Америка прагне агресивного вирішення проблеми. До чого це може призвести?
– Я далекий від того, аби вважати, що американське суспільство на сто відсотків прагне агресії. Мені було цікаво побачити, що реакція Америки не була наскрізь агресивною. Так, усе суспільство прагнуло дії, але водночас, воно намагалося пригасити агресію. Влада США розуміла, що потрібно зважити не лише на свої бажання.
З одного боку, християнські принципи забороняють насилля. З іншого ж – є конкретних ситуацій, коли людина чи суспільство мусять себе захищати. Цей терористичний акт сколихнув цілий світ і, мабуть, немає жодної людини, яку б він не зачепив…
Я не готовий судити американців за їхню реакцію на те, що сталося. Але сьогодні варто замислитися над тим, що ми усі – все людство – є відповідальними господарями тої ниви, яку нам доручив Господь. Можливо, позитивним вислідом трагедії 11 вересня будете, що світ замислиться над своїм існуванням, над тим, як він розвивається.
-Після терактів 11 вересня Америка пережила, без перебільшення, вибух релігійності: люди стали активніше відвідувати церкви, зріс інтерес до Біблії. З’явилася інформація, що й Президент США Джордж Буш також став приділяти більше уваги духовній сфері. На Вашу думку, це є наслідком страху чи, можливо, певний злам цінностей в американському суспільстві, повернення до духовного начала?
– У США відсоток населення, яке регулярно відвідує церкви, є найвищим, принаймні, серед країн великої сімки. Я не ідеалізую, але американське суспільство є доволі релігійним, більш релігійним, аніж інші. Президент Буш у молоді роки мав різні проблеми, у тому числі й з алкоголем, і він пережив певне духовне навернення. Тому не можна сказати, що він лише тепер зацікавився релігією.
Страх є досить проникливим почуттям. З одного боку; він може бути поверховим і не зачіпати наших глибин. З іншого – він присмирює нас. Страх може калічити, але він також може пробуджувати нас і ставити перед нами образ нашої власної гордині. Страх нерідко кличе нас до відповідальності. Америка є країною, яка часто відчуває себе самодостатньою. Сьогодні через загрозу вона в новий спосіб відчула себе частиною людства. Я не сумніваюся, що тепер Америка переживає цілий діапазон релігійних явищ, викликаних трагедією: і поверхових і глибоких.
– Що найбільше вразило Вас під час візиту в США?
– Насамперед, це згуртованість американців. Цікаво, що злочинність у Нью-Йорку практично зникла. У метро я зауважив, що люди прагнули спілкування, прагнули розповісти, поділитися своїми переживаннями та враженнями про трагедію.
В Америці також спостерігається небувалий спалах патріотизму. В країні годі купити прапор. Газети друкували американські прапори на своїх шпальтах, і люди вивішували їх у своїх вікнах.
Були цікавими зустрічі з українською діаспорою. Вони також у новий спосіб відчули себе американцями. В українських церквах у США відтепер співається молитва “God, bless America”. Українці також постраждали під час терактів.
Під час своїх зустрічей у США я торкався питань сучасного становища у світі після трагедії. Але я також говорив про події в Україні. Зацікавлення до України у контексті візиту Святішого Отця не було применшеним трагедією 11 вересня. Люди хотіли почути щось втішне про свою батьківщину, бо загальний образ України в Америці є негативним. З особливим зацікавленням сприймалися новини релігійного життя України, зокрема, про нашу Академію.
Загалом, струс, який пережила Америка, трохи пробудив людей і вони звернулися до вагоміших проблем, відкинувши усе менш важливе. Американці, у тому числі й українські американці, почали відчувати якусь нову солідарність- солідарність загальносвітову.
-У процесах, які відбуваються у США, та й в усьому світі, значну роль повинна відіграти Церква. Як, на Вашу думку, має сьогодні діяти Церква, зважаючи на небезпеку поширення насильства?
– На жаль, насильство було, є і буде з нами. Буде, поки не станеться загального навернення. У XX столітті на Землі не було й хвилини, коли б десь не палала війна.
У всіх ситуаціях нам потрібно , повертатися до основ Христової науки. Наш час є особливим, але кожний час має свою винятковість.
Я вважаю, що ми шукаємо якихось нових пояснень, але ті проблеми, які ми переживаємо, є старими як світ. Це проблеми нашої грішності, нашого невміння прощати, це наша нездатність допомагати убогому, голодному, спраглому, самітньому, ув’язненому… Поки ми не будемо любити Бога всім серцем і любити ближнього, як самого себе, доти будуть гіркі плоди нашої духовної недбалості, чи прямої злоби.
Кожен з нас своєю неадекватністю у духовному та суспільному плані вносить свою лепту у негаразди світового порядку. Тому Церква повинна звертатися не лише до держав, які воюють, із закликами примирення, але до кожного з нас, щоб ми поверталися до джерел. Лише так ми можемо очікувати на настання Божого Царства на Землі.
Розмовляв Олег Базар
Джерело: Вірую. 20-25 листопада 2001 року
