Отець Борис Ґудзяк: Америка Змінилася

Оглядачі зазначають, що американське суспільство переживає сьогодні справжнє переродження. Від колишніх безтурботних “володарів світу” не залишилося практично нічо­го. Американці стали іншими. Наразі важко сказати, до чого призведуть такі зміни: чи буде це справді духовне перероджен­ня американців, чи ці процеси будуть поверховими.

Нещодавно з робочим візи­том США відвідав ректор Львівської Богословської Академії отець-доктор Борис Ґудзяк. Він люб’язно погодив­ся розповісти “Вірую” про свої враження від візиту і виклас­ти своє бачення ситуації.

– Трагедія 11 вересня доко­рінно змінила світ. Сьогодні, мабуть, ще завчасно говорити про якісь остаточні висновки, але усіх нас, без перебільшен­ня, цікавить, у якому напрям­ку відбуватимуться ці зміни.

– Ми завжди прагнемо прос­тих рішень, визначення у прос­тих категоріях: “Ось це – біле, а це – чорне”. Мабуть, сучасний світ більше, аніж будь-коли, по­казує, що життя не вкладається у прості схеми, які дозволяють все розкласти по поличках і все пояснити. Я особисто перебуваю під враженням трагедії і ще не маю сформованого бачення на її можливих наслідків.

Наприкінці жовтня я мав на­году побувати у США, зокрема у Нью-Йорку, біля руїн веж-близнюків. Також я відслужив у церкві святого Юра у Нью-Йор­ку Літургію. Я був глибоко вра­жений поведінкою людей, їх ста­вленням до того, що сталося, до ситуації загалом.

  Американці сьогодні не зна­ють, з якого боку буде наступний удар терористів. Наприклад, у Га­рвардському університеті, де я читав лекцію, усю кореспонден­цію перевіряють у спеціальних масках. Аналогічні заходи при­йняті і в інших установах. Нам важко уявити теперішнє напру­ження американців.

   З іншого боку, я духовно спів­чуваю тим людям в Афганістані, на яких сьогодні падають бомби. Мільйонам біженців, які шука­ють притулок в горах чи стоять на закритих кордонах. Люди, які страждають в Афганістані, ма­ють дуже багато спільного з аме­риканцями, які сьогодні також живуть у страху. Тому поділи, які сьогодні намагаються провести на добрих і поганих, бідних і багатих, на Захід і на Схід – є спрощеними і часто мають мету: виправдовувати агресію і наси­льство. Ми, християни, покли­кані дивитися на цю подію крізь призму пасхального таїнства, крізь призму Христової пропо­віді, яка кличе нас до парадокса­льної, на перший погляд, поста­ви прощати і підставляти другу щоку, вмирати, щоб було жит­тя.

Безумовно, існують дуже складні соціальні, економічні, культурні та політичні причини, які зумовили сучасну ситуацію та війну. Але, мабуть, головним є те, що людство не відповідало як слід на духовний виклик. І на­вряд чи насильство терористів чи насильство тих, хто з ними бореться, виправить ситуацію. Маємо ситуацію, яка зайшла в глухий кут, і світ борсається, на­магаючись її виправити. Я не пе­реконаний, що події, які тепер відбуваються у світі, наближа­ють нас до позитивного розв’я­зання проблеми.

– За даними соціологічних опитувань, понад 90 відсотків американців підтримують вій­ськові дії проти Афганістану. Тобто, Америка прагне агреси­вного вирішення проблеми. До чого це може призвести?

–  Я далекий від того, аби вва­жати, що американське суспіль­ство на сто відсотків прагне агресії. Мені було цікаво побачити, що реакція Америки не була на­скрізь агресивною. Так, усе сус­пільство прагнуло дії, але водно­час, воно намагалося пригасити агресію. Влада США розуміла, що потрібно зважити не лише на свої бажання.

З одного боку, християнські принципи забороняють насил­ля. З іншого ж – є конкретних ситуацій, коли людина чи суспі­льство мусять себе захищати. Цей терористичний акт сколихнув цілий світ і, мабуть, немає жодної людини, яку б він не заче­пив…

Я не готовий судити америка­нців за їхню реакцію на те, що сталося. Але сьогодні варто за­мислитися над тим, що ми усі – все людство – є відповідальними господарями тої ниви, яку нам до­ручив Господь. Можливо, пози­тивним вислідом трагедії 11 ве­ресня будете, що світ замислить­ся над своїм існуванням, над тим, як він розвивається.

-Після терактів 11 вересня Америка пережила, без пере­більшення, вибух релігійності: люди стали активніше відвіду­вати церкви, зріс інтерес до Біблії. З’явилася інформація, що й Президент США Джордж Буш також став приділяти бі­льше уваги духовній сфері. На Вашу думку, це є наслідком страху чи, можливо, певний злам цінностей в американсь­кому суспільстві, повернення до духовного начала?

– У США відсоток населення, яке регулярно відвідує церкви, є найвищим, принаймні, серед країн великої сімки. Я не ідеалізую, але американське суспіль­ство є доволі релігійним, більш релігійним, аніж інші. Прези­дент Буш у молоді роки мав різні проблеми, у тому числі й з алко­голем, і він пережив певне духо­вне навернення. Тому не можна сказати, що він лише тепер заці­кавився релігією.

Страх є досить проникливим почуттям. З одного боку; він може бути поверховим і не зачі­пати наших глибин. З іншого – він присмирює нас. Страх може калічити, але він також може пробуджувати нас і ставити пе­ред нами образ нашої власної го­рдині. Страх нерідко кличе нас до відповідальності. Америка є країною, яка часто відчуває себе самодостатньою. Сьогодні через загрозу вона в новий спосіб від­чула себе частиною людства. Я не сумніваюся, що тепер Амери­ка переживає цілий діапазон релігійних явищ, викликаних трагедією: і поверхових і глибо­ких.

–    Що найбільше вразило Вас під час візиту в США?

–    Насамперед, це згуртова­ність американців. Цікаво, що злочинність у Нью-Йорку прак­тично зникла. У метро я заува­жив, що люди прагнули спілку­вання, прагнули розповісти, по­ділитися своїми переживаннями та враженнями про трагедію.

В Америці також спостеріга­ється небувалий спалах патріо­тизму. В країні годі купити пра­пор. Газети друкували ­амери­канські прапори на своїх шпаль­тах, і люди вивішували їх у своїх вікнах.

Були цікавими зустрічі з українською діаспорою. Вони також у новий спосіб відчули себе американцями. В українських церквах у США відтепер співа­ється молитва “God, bless America”. Українці також пост­раждали під час терактів.

Під час своїх зустрічей у США я торкався питань сучасного ста­новища у світі після трагедії. Але я також говорив про події в Україні. Зацікавлення до Украї­ни у контексті візиту Святішого Отця не було применшеним тра­гедією 11 вересня. Люди хотіли почути щось втішне про свою батьківщину, бо загальний образ України в Америці є негатив­ним. З особливим зацікавлен­ням сприймалися новини релі­гійного життя України, зокрема, про нашу Академію.

Загалом, струс, який пережи­ла Америка, трохи пробудив людей і вони звернулися до ваго­міших проблем, відкинувши усе менш важливе. Американці, у тому числі й українські амери­канці, почали відчувати якусь нову солідарність- солідарність загальносвітову.

-У процесах, які відбува­ються у США, та й в усьому світі, значну роль повинна ві­діграти Церква. Як, на Вашу думку, має сьогодні діяти Це­рква, зважаючи на небезпеку поширення насильства?

–   На жаль, насильство було, є і буде з нами. Буде, поки не ста­неться загального навернення. У XX столітті на Землі не було й хвилини, коли б десь не палала війна.

У всіх ситуаціях нам потрібно , повертатися до основ Христової науки. Наш час є особливим, але кожний час має свою винятко­вість.

Я вважаю, що ми шукаємо яки­хось нових пояснень, але ті про­блеми, які ми переживаємо, є старими як світ. Це проблеми нашої грішності, нашого невмін­ня прощати, це наша нездат­ність допомагати убогому, голо­дному, спраглому, самітньому, ув’язненому… Поки ми не буде­мо любити Бога всім серцем і любити ближнього, як самого себе, доти будуть гіркі плоди нашої духовної недбалості, чи прямої злоби.

Кожен з нас своєю неадекватністю у духовному та суспільному плані вносить свою лепту у негаразди світового порядку. Тому Церква повинна звертатися не лише до держав, які воюють, із закликами примирення, але до кожного з нас, щоб ми поверталися до джерел. Лише так ми можемо очікувати на настання Божого Царства на Землі.

Розмовляв Олег Базар

Джерело: Вірую. 20-25 листопада 2001 року

Related Posts