Багатьом львів’янам ректора Українського католицького університету отця-доктора Бориса Гудзяка представляти не треба. Для тих, хто знайомиться з ним уперше, кілька рядків з біографії. Народився у США в родині українців. Закінчив університет в Сиракузах, семінарію у Римі, захистив докторську дисертацію в Гарвардському університеті. У 1993 році приїхав в Україну й організував Інститут історії Церкви, працював над відновленням Богословської академії та створенням УКУ, який нині очолює.
– Зараз ви є ректором Українського католицького університету. Чи це найголовніший проект вашого життя?
– Час покаже… Якщо моє життя закінчиться завтра, то можна вважати, що УКУ є одним із найголовніших моїх проектів. П’ятнадцять чи двадцять років тому, коли я закінчував університет, а потім семінарію в Римі, та навіть тоді, коли приїхав в Україну, не думав, що в такий спосіб буду причетний до УКУ у Львові. Створення УКУ вимагало чималих зусиль. Це був надзвичайно складний і водночас важливий проект.
При вступі в Український католицький університет чи до семінарій завжди є великий конкурс. Якщо порівняти нас із західним світом, то можна сказати, що молоді українці мають велике зацікавлення богословською наукою, хочуть поринати в глибини християнської спадщини і відповідати на постмодерні глобальні виклики.
– Що нового ви хотіли внести в систему освіти України, створивши УКУ?-
– Будь-яка реформа – це певною мірою повернення до джерел. УКУ є особливий тим, що тут основна увага зосереджена на гуманітарних дисциплінах, на принципах і підвалинах історико-філософських та богословських глибин. Працюючи над навчальною програмою, виходили з того, що людина, яка хоче займатися переважно історією чи філософією, в першу чергу мусить оволодіти предметом дослідження. Вона повинна уважно читати тексти, документи, чітко аналізувати, а для цього необхідно володіти іноземними мовами. І тих мов у своєму арсеналі випускник вищого навчального закладу повинен мати не дві-три, а п’ять-шість, а то й більше.
Текст, над яким працює інтелектуал зі сфери гуманітарних наук, не є лише письмовим матеріалом. Це – образ, звук, музика, мистецтво, це є своєрідне культурне полотно, яке нас огортає. Також спеціаліст-гуманітарій повинен заглиблюватися в суть людського життя, а це також повернення до етимології слова. І тому, окрім ретельної підготовки – філологічної, історичної, філософської, богословської – наша навчальна програма, виховний підхід зосереджені на тому, щоб стимулювати молодих людей до розуміння духовних істин, динаміки співвідношень між людиною і Богом, людиною і ближнім.
Якісний навчальний заклад повинен навчити людину вчитися. Людина мусить вміти вирішувати конкретні завдання, хоча ніколи не можна передбачити усі проблеми, які з’являтимуться на її шляху протягом цілого життя.
– Чи зрушилася справа з акредитацією УКУ?
УКУ вже акредитований як навчальний заклад і акредитована його історична програма гуманітарного факультету. Попри те, що наша богословська програма та дипломи УКУ загальновизнані за кордоном, в Україні, на жаль, ця богословська програма ще не ліцензована. Ми над тим працюємо. До Міністерства освіти подано перелік навчально-наукових дисциплін, але поки що процес ліцензування не завершено. Тут ми зустрічаємося з деякими упередженнями і з нашою традиційною інертністю, пострадянською системою мислення. Але крок за кроком ми цю перешкоду подолаємо. Оптимізму додає те, що стільки молодих людей – талановитих, перспективних – вступають на таку, з точки зору нашого загалу, неперспективну спеціальність. Якщо молоде покоління віддає своє дорогоцінне життя навчанню, то я не сумніваюся, що богослов’я знайде своє місце в українському суспільстві.
– Чим заклади освіти, які окреслюються поняттям “католицький”’-, відрізняються від ІНШИХ?
УКУ намагається плекати здатність сприймати людське життя крізь призму християнського розуміння, ким є людина. Якщо ми усвідомлюватимемо, що людство це Боже сотворіння, що кожна людина є унікальною Божою дитиною з абсолютною гідністю, це багато що змінює. І з цієї перспективи стараємося підходити до вивчення конкретних дисциплін, а це суттєво впливає на загальну візію. Можна було б ще додати, що термін “католицький” походить від грецького слова “католікос”, що означає вселенський, соборний. Патріарх Йосип Сліпий на дверях УКУ в Римі, який він створив 40 років тому, написав: “Наука собирає в розсіянні сущих”. Ми стараємося, щоб наш університет “собирав”, збирав, поєднував знання, людей і завдання, які стоять перед нами на початку XXI століття.
– У чому причина такого ганебного явища в українській освіті, як хабарництво? Чи можна його викорінити?
– Це надзвичайно складна проблема, пов’язана з вадами системи. Система справедливих стосунків вимагає здорового законодавчого поля і більш-менш стабільної економічної ситуації, але передовсім у суспільстві потрібно мати глибоко вкорінені моральні принципи.
– Чи відповідає система екзаменування в українських вузах світовим стандартам?
– Стандарти є різні. Теоретично в українській науці є багато доброго. Але й багато чого варто повчитися в інших. Нам треба працювати передовсім над фундаментальними засадами, над стосунками між людьми – щоб вони були засновані на довірі, на принципах, на законості а не на підозрі, почутті, що треба використати момент, бо другого такого не буде. Християнство пропонує адекватну формулу, щоб лікувати ці вади, тому хотів би, щоб це маленьке, коротке життя, яке мені дано, було присвячене розвитку УКУ саме на цьому фундаментальному рівні. Це нагода молодим людям пізнати здоровий вихід з наших сучасних недуг.
– Які предмети, на ваш погляд, необхідно читати у всіх вузах, щоб сформувати світогляд майбутніх провідників суспільства?
– Я ліберал у цих питаннях, можу запровадити й курс…“плетення вінків”, з умовою, що його викладатиме людина, яка розуміє життя і вміє це розуміння передати іншим. І з цього, здавалось би, дуже легкого курсу студент міг би черпати більше, ніж з якогось курсу філософії, фізики чи літературознавства, який провадить некомпетентний викладач і не вкладає в нього душу. Загальні норми, які десь згори поширюються на всі навчальні заклади, не завжди є корисними. Вищі навчальні заклади повинні мати свободу у формуванні навчальних програм.
– Щоб бути добрим фахівцем у якійсь галузі, достатньо вчитися п’ять років?
– Це залежить від галузі. Також велике значення відіграють знання, здобуті в середній школі. Якщо би наша середня освіта була на належному рівні, то й за п’ять років університетського навчання міг би сформуватися добрий спеціаліст. Але не секрет, що дуже часто у вищих навчальних закладах нині треба ліквідовувати брак середньої школи.
– Яким має бути ідеальний студент?
– Існування ідеального типу, під який мали б усі підлаштовуватися, пахне тоталітаризмом. Ідеальний студент, як і ідеальний викладач, мають бути вільними людьми, свідомими своєї гідності і своєї відповідальності.
Розмовляла Олександра ПАСТЕРНАК
Джерело: Високий Замок, 12 листопада 2003 року (№ 215)
