Отець БОРИС: Серед завдань Церкви — напоїти спраглих за правдою, утішати всіх, які є пригнічені духом

АНКЕТА «Дня»

  1. Які уроки XX сторіччя Ви вважаєте найбільш важливими для подальшого розвитку цивілізації?
  2. Які тенденції’ в розвитку українського суспільства на межі сторіч турбують Вас найбільше?
  3. Місце й роль церкви в житті суспільства у нас і за кордоном. Які вони зараз і якими Ви б хотіли їх бачити? 

Отець Борис Ґудзяк 1960 року народження. Закінчив біологічні студії в Америці, вищі богословські студії в Римі в Італії, здобув докторат з церковної історії в Гарвардському університеті. Автор і редактор шести книг і численних праць з української історії, історії культури та богослов’я. Віце-ректор Львівської богословської академії, директор Інституту історії Церкви.

1. XX століття почалося великою надією на людські здібності, на здатність людського розуму відкривати нові простори, опановувати нові галузі науки й технології, вміння використати ці знання для покращення людського життя. Тим часом протягом XX століття людський потенціал, технологія, розум, організаційні здібності використовувалися для нищення й панування. В Україні ми пізнали дію тоталітарних режимів і воєн. Наслідок був просто жахливим: можна нарахувати принаймні 17 мільйонів жертв цих систем. Урок цей страшний, суть його в тому, що людина своїми здібностями, своїм розумом, своєю волею сама по собі не спроможна забезпечувати не лише прогрес, а й простий мир і благополуччя для себе. І на схилі XX століття важливо, щоб людство знову поставило собі запитання: що є основою життя, які принципи можуть захистити нас, запобігти повторенню трагічної історії. Наше століття, яке зробило таку велику ставку на матеріальні здобутки, на техніку, промисловість і науку, довело, що потрібне повернення до духовних начал, до того, що розумів простий наш дядько: без Бога — ані до порога.

2. Українське суспільство є – частиною світового суспільства яке позначене глобальними процесами. Те, що діялося в країні, було відлунням того, що відбувалося в інших куточках світу. Сьогодні людина в країні, яка є нащадком століття насильства, поневолення, екологічних проблем, опинилася перед великою загрозою відчаю. Сьогодні настрій молоді віддзеркалює недовіру, сумнів, страх, відчуження — це те, що глибоко позна- чує українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Українське суспільство потребує почути добру новину про гідність людини, що її створена на образ і подобу Божу і покликання до високої мети обожествлення. За умов зневіри доволі важко сприйняти цю перспективу, яка є великою правдою про людину. Це одна з найбільших проблем сучасності.

3. Сьогодні Церква в Україні намагається знайти своє нове місце в суспільстві. На жаль, законодавство має ще багато рецидивів попереднього атеїстичного офіціозу: наприклад, богословська освіта сьогодні не визнана в Україні. Богослов’я не вважається науково-навчальною дисципліною. Люди, які здобули дипломи з богослов’я, не визнаються як особи з вищою богословською освітою. Це лише один приклад, який показує, що віруючі ще мусять багато працювати для того, аби відновити свої права. І, мабуть, лише коли Церква матиме добрий духовний високоосвічений провід, вона зможе відповісти на цей виклик нової епохи, виклик, пов’язаний із постмодерним відчаєм, і в цій атмосфері допомогти людям пізнати свою правдиву, Богом надану гідність. Як на церковному, так і на державному й громадському рівнях важливо сьогодні поставити акцент на вихованні молоді й, зокрема, на вихованні нових провідників. За доброго проводу можна сподіватися, що нове покоління буде спроможне розв’язувати питання, які ставить перед ними життя. Таких завдань перед Церквою багато. Починаючи від суто духовних моментів особистісного і спільнотного рівня, аж до всіх суспільних завдань, до яких покликана Церква: допомагати бідним, годувати голодних, напоїти спраглих за правдою, відвідати ув’язнених, утішати всіх, які є пригнічені духом. Це була благовість Христа дві тисячі років, тому християни на порозі третього тисячоліття покликані всіма своїми можливостями, всіма талантами, які їм надані, висловлювати цю благовість категоріями, які знаходитимуть відгук людини в новому тисячолітті. 

Ведучий рубрики 

Валентин ПУСТОВОЙТ

Джерело: День, №208. 11 листопада 1999

Related Posts